2. Міфологічна казка про Псіхею

© М.М. МАХНІЙ ПСИХОЛОГІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ. — К.: Blox.ua, 2010

2. Міфологічна казка про Псіхею

Тим часом Псіхея, дарма, що несказанно вродлива, не має з цього ніякої користі. Всі милуються нею, всі в один голос хвалять її, але ніхто — ні цар, ні царевич, ні навіть простий собі чоловік — не залицяється до неї. Всі захоплюються її божественною красою, проте всі дивляться на неї як на майстерно виконану статую. Дві її старші сестри, хоч про їх буденну вроду ніхто ніколи й не згадував, вже давно були висватані за женихів царського роду й заживали собі родинного щастя. Псіхея ж — молода дівчина, неначе всіма забута вдова, сидить удома, оплакує в душевному сум’ятті свою гірку самотність, знемагає тілесно, ненавидить свою красу, яка всіх людей полонила.

Тоді нещасний батько бідолашної Дівчини, вбачаючи в цьому заздрість богів, але лякаючись їхнього гніву, звертається за порадою до стародавнього оракула мілетського бога і молитвами та жертвами благає у всемогутнього бога шлюбу і чоловіка для безталанної дівчини.

Лука Джордано «БАТЬКИ ПСІХЕЇ ПРОПОНУЮТЬ ЖЕРТВУ АПОЛОНУ»

Проте Аполон проголошує таке віщування:

Дівчині стати вели на тій скелі стрімкій, володарю,

Й не до весілля її — до похорон зодягни.

Не сподівайся дарма на звичайного, смертного зятя,

Буде чудовиськом він, змієм крилатим, страшним.

Крила розправивши, він над всіма нависає, жорстокий,

Рани наносить усім, палить нещадним вогнем.

Навіть Юпітер тремтить перед ним і боги невмирущі,

Ріки бояться його й темного Стіксу краї.

Почувши таку відповідь священного оракула, цар, ще недавно щасливий, повертається додому засмучений і зажурений і розтлумачує жінці зміст лиховісного віщування. Сум, ридання, зойки протягом багатьох днів панують у царській родині.

Тим часом невблаганно наближається день, призначений на виконання жахливого пророцтва. Вже й починаються приготування до похоронного весілля бідолашної дівчини, вже полум’я смолоскипів тьмяніє від сажі й попелу, вже звуки весільної флейти змінюються сумовитою мелодією, життєрадісні весільні гіменеї її завершуються скорботним голосінням, а молода витирає своєю шлюбною фатою сльози. Усе місто співчуває тяжкому горю знедоленої родини, і з уваги на біль громадян у країні оголошується всенародна жалоба.

Едвард Берн-Джонс «ВЕСІЛЛЯ ПСІХЕЇ»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*