Арістотель: Роздуми про дружбу з «Нікомахової етики»

© М.М. МАХНІЙ ПСИХОЛОГІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ. — К.: Blox.ua, 2010

Арістотель: Роздуми про дружбу з «Нікомахової етики«

Довершена ж дружба буває поміж людей чеснотливих і по доброчесності один одному подібних: адже вони однаково бажають один одному властивого блага остільки, оскільки чеснотливі, а чеснотливі вони самі по собі. А ті, що бажають друзям блага задля них самих, друзі найбільше. Дійсно, вони ставляться так один до одного завдяки їм самим а не внаслідок привхідних обставин, тому й дружба їх залишається постійною, доки вони чеснотливі, доброчесність же – це щось постійне. І кожний з друзів чеснотливий як безвідносно, так і по відношенню до свого друга: адже чеснотливі є і безвідносно чеснотливими, і помічниками один для одного. Подібним же чином вони приносять задоволення, бо чеснотливі приносять його і безвідносно, і один одному: адже кожному в задоволення вчинки, внутрішньо йому властиві і їм подібні, а в чеснотливих і вчинки однакові або схожі. Цілком зрозуміло, що така дружба постійна, адже в ній поєднано все, що має бути у друзів. Дійсно, всяка дружба існує чи то задля блага, чи то задля задоволення, чи то в безвідносному значенні, чи то по відношенню до того, хто відчуває дружбу, тобто завдяки певній схожості.

А в довершеній дружбі є все, про що було сказано, завдяки самим по собі друзям: адже в ній подібне один одному і все інше – благо і задоволення в безвідносному значенні, – а це головним чином і є предметом дружньої приязні; так що «відчувати дружбу» і «дружба» властиві, передусім, таким людям, і дружба у них найкраща.

Здається, що така дружба трапляється рідко, тому що й людей таких мало. А крім того, потрібні ще час і близьке знайомство, бо, як гласить прислів’я, не можна узнати один одного, перш ніж з’їси разом той «знаменитий пуд солі»; і тому людям не визнати один одного і не бути друзями, перш ніж кожний з’явиться перед іншим як гідний дружби і довір’я. А ті, що у взаєминах своїх раптом починають поводитися дружньо, бажають бути друзями, але не є ними, хіба що вони взаємно гідні дружньої приязні і знають про це; і дійсно, бажання дружби виникає швидко, дружба ж – ні.

Отже, ця дружба довершена як з точки зору тривалості, так і з інших точок зору, і в усьому кожний отримує від іншого щось тотожне або схоже, як те й має бути поміж друзів. Дружба задля задоволення має схожість з цією дружбою, адже і чеснотливі приносять один одному задоволення. Так само і з дружбою задля користі, бо чеснотливі також корисні один одному. І навіть поміж таких друзів задля користі або задоволення дружня приязнь особливо постійна, коли вони отримують один від одного однакове, наприклад задоволення, і не просто задоволення, а ще й від того ж самого, як, наприклад, буває у дотепних, а не як у закоханого і коханого. Дійсно, ці останні отримують задоволення не від одного і того ж, але один, бачачи другого, а другий від залицянь закоханого. Коли ж підходить до кінця пора юності, іноді до кінця підходить і така дружба: адже перший не отримує задоволення від споглядання другого, а другий не отримує залицянь від першого. Багато, однак, постійних у дружбі, якщо завдяки близькому знайомству, як люди схожих вдач, вони полюбили вдачі один одного.

Ті, хто в любовних справах обмінюються не задоволенням, а користю, і гірші друзі, і менш постійні. А ті, хто друзями бувають задля користі, розривають дружбу одночасно, хоч і не виявляють дружби в дії, але за своїм складом такі, що здатні виявляти себе дружньо, бо відстані розривають не взагалі дружбу, а її діяльний вияв. Але якщо відсутність друга тривала, то вона, здається, примушує забути навіть дружбу; тому і говориться: «Багато ж бо дружб розірвала нестача розмови».

Мабуть, ні старі, ні скучні люди не годяться для дружби: мало ж бо від них задоволення, а ніхто не здатний провести дні з тим, хто приносить смуток замість задоволення; дійсно, природа, очевидно, особливо уникає того, що приносить смуток, а прагне до того, що приносить задоволення.

Ті, що хвалять один одного, але не живуть спільно, схожі більше на доброзичливих, ніж на друзів. Адже ніщо так не властиве друзям, як вести життя спільно (підтримки ж бо прагнуть і потерпаючі від нужди, а провести свої дні разом з кимсь прагнуть навіть блаженні, бо їм найменше личить бути самотніми). Але провести час один з одним неможливо, якщо не приносити один одному задоволення і не отримувати насолоду від однакових речей; саме це й властиве, здається, товариській дружбі.

Отже, як вже було сказано багато разів, дружба – це передусім дружба чеснотливих, тому що предметом дружньої приязні і вибору вважається безвідносне благо або задоволення, а для кожного – благо і задоволення для нього самого; для чеснотливого ж чеснотливий вважається таким через усі ці ознаки.

Дружнє почуття є схожим на пристрасть, а дружба – на певний склад душі: адже дружнє почуття з таким же успіхом може бути звернене на неживі предмети, але дружнє почуття у відповідь відчувають при свідомому виборі, а свідомий вибір зумовлений душевним складом. Крім того, вони чеснотливі бажають властивого блага тим, до кого відчувають дружбу, задля самих цих людей, причому не по пристрасті, але по складу душі. І, відчуваючи дружбу до друга, відчувають її до блага для самих себе, бо, якщо чеснотливий стає другом, він стає благом для того, кому друг. Тому і той, і інший відчувають дружбу до блага для самого себе і віддають один одному рівне в побажаннях і в задоволеннях, бо, як мовиться, «дружність – це рівність», а це дано насамперед дружбі чеснотливих.

Поміж людьми скучними і старими тим менше буває дружби, чим важчої вони вдачі і чим менш вони насолоджуються взаємним спілкуванням, адже саме воно, здається, є головною ознакою дружби і створює її насамперед. Тому-то молоді швидко стають друзями, а старі люди – ні: не стають же ж друзями тим, від кого не отримують насолоди. Те ж саме справедливе і для скучних. Однак такі люди можуть бути один до одного доброзичливими, бо бажають один одному властивих благ і в скруті йдуть один одному назустріч; але навряд чи вони друзі, тому що не проводять дні разом і не отримують один від одного насолоди – а саме це вважається головними ознаками дружби.

Бути другом багатьом при довершеній дружбі неможливо, так само як бути закоханим у багатьох одночасно (адже закоханість схожа на надмірну дружбу і є чимось таким, що за природою звернене на одного) – багатьом одночасно не легко подобатися одній і тій же людині, так само як і бути чеснотливими. Треба ж бо набути досвіду і зблизитися, що вкрай важко. А ось через користь або задоволення багатьом подобатися можна, бо таких – багато, а послуги не вимагають багато часу.

З цих видів дружби більш схожа на дружбу та, що задля задоволення, коли обидві сторони отримують одне і те ж і насолоджуються один одним або однаковими речами; така дружба молодих: тут безкорисливого більше. А дружба задля користі властивіша торгашам.

Навіть блаженні, не потребуючи нічого з користі, потребують задоволень: адже вони бажають провести життя з кимсь разом, а страждання зносять недовго, та й ніхто не витримав би безперервно, хоч би це було саме благо, – ось чому блаженні шукають друзів, що приносять задоволення. Можливо, треба, щоб ці друзі були і чеснотливими, причому для них самих: адже тільки в цьому випадку у них буде все, що має бути поміж друзями.

Люди, наділені могутністю, використовують друзів, як ми це бачимо, з розбором: одні приносять їм користь, інші – задоволення, але навряд чи одні і ті ж – і те і інше; адже вони не прагнуть, щоб ті, що приносять їм задоволення були наділені доброчесністю, а корисні були б корисні для прекрасних вчинків, але, прагнучи задоволень, вони шукають приємних, а для виконання наказів – здібних, а одні і ті ж люди рідко бувають і тими й тими одночасно. Сказано вже, що й задоволення, і користь водночас приносить доброчесна людина, але така людина не стає другом того, хто перевершує його становищем, якщо тільки останній не перевершує його також і доброчесністю; в іншому ж випадку перевершений не вважатиме себе рівним пропорційно заслугам перевершуючого. Але такі могутні люди, що мають перевагу ще й у доброчесності, трапляються нечасто.

Описані вище різновиди дружби засновані на рівності. Дійсно, обидві сторони або отримують і бажають один одному одного й того ж, або обмінюють одне на інше, наприклад задоволення на допомогу; сказано вже, що ці види дружби гірші і менш постійні. Вважається, що ці різновиди і є, і не є дружбами через, відповідно, і схожість і відмінність з одним і тим же; адже по схожості з дружбою по доброчесності вони здаються дружбами (одна ж бо містить у собі задоволення, друга – користь, а в цій ось дружбі по доброчесності присутнє і те, і те), оскільки ж дружба по доброчесності непідвладна наклепу і постійна, а ці види дружби скороминущі, та й багато в чому іншому від неї відмінні, то через відмінність з дружбою по доброчесності здається, що це – не дружба.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*