Арістотель: Роздуми про дружбу з «Нікомахової етики»

© М.М. МАХНІЙ ПСИХОЛОГІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ. — К.: Blox.ua, 2010

Арістотель: Роздуми про дружбу з «Нікомахової етики«

…Що стосується дружби родичів, то й вона, очевидно, має багато різновидів, але будь-яка зумовлена батьківською, бо, з одного боку, батьки люблять дітей як частину самих себе, а, з іншого-діти люблять батьків, будучи часткою їх. Знання батьків, що діти від них, глибше, ніж знання народжених, що вони від батьків, і «той-від-кого» міцніше прив’язаний до ним народженого, ніж народжений до свого творця. Дійсно, те, що виходить з чогось, – рідне для того, звідки виходить (наприклад, зуб, волос чи що б то не було – для їх володаря), але для того, що виходить, «те-з-чого» воно виходить нічого не значить або, принаймні, значить менше, є різниця і з точки зору часу, а саме: батьки люблять народжене ними відразу ж, а діти батьків – через певний час, коли вони почнуть думати чи відчувати. Звідси ясно й те, чому матері сильніше відчувають дружбу до дітей, ніж батьки.

Отже, якщо батьки до дітей відчувають дружбу як до самих себе (адже відділені від них їхні породження – це наче інші вони самі), то діти відчувають дружбу до батьків як їх природні породження, а брати люблять один одного тому, що вони за природою від одних і тих же батьків, оскільки подібність з точки зору походження створює подібність у їх взаєминах; звідси й вислів: «одна кров» і «один корінь» і такі інші. Брати, таким чином, суть одне і те ж, навіть будучи окремими істотами.

Для їхньої дружби багато означає і спільне виховання, і близькість за віком: адже «одноліток з однолітком» і близькі знайомі бувають товаришами. Саме тому дружба братів подібна до дружби товаришів. Двоюрідні брати та інші родичі тісно зв’язані один з одним також через це: вони ж бо походять від одних предків. При цьому одні з них більш, а інші менш рідні, в залежності від близькості чи дальності спорідненості з прародителем.

Дружба дітей до батьків і людей до богів існує як дружба до блага і переваги. Адже вони для них найбільші благодійники, бо вони – причини існування та вигодування, а потім уже й виховання. Така дружба містить в собі настільки більше і задоволення, і користі, ніж дружба з чужими, настільки в житті рідних більше спільного. У братерській дружбі присутнє саме те, що й у товариській, причому поміж добрими братами і взагалі в дружбі схожих цього більше настільки, наскільки брати ближчі ніж товариші і можливість любити один одного мають від народження, і настільки, наскільки більш схожі вдачами ті, що походять від одних батьків, і ті, що вигодовувалися та виховувалися разом; та й перевірка часом у них найтриваліша і найнадійніша. Аналогічними є й вияви дружби у інших родичів.

У чоловіка та дружини дружба, здається, існує від природи, бо від природи людина схильна утворювати радше пари, ніж держави – настільки ж, наскільки сім’я первинніша і необхідніша держави, а народження дітей – загальніше для живих істот. Але якщо серед інших живих істот спільноти існують лише задля цього, то люди живуть разом не тільки задля народження дітей, але й задля іншого в житті. Дійсно, роботи з самого початку розподілені, і в чоловіка одні діла, а в дружини – інші; таким чином чоловік і дружина підтримують один одного, вносячи свій вклад у спільну справу. Цим, очевидно, і пояснюється те, що в такій дружбі присутня як користь, так і задоволення. Вона буде і дружбою по доброчесності, якщо і чоловік, і дружина – добрі люди, адже тоді у кожного з них своя доброчесність і обоє будуть такому радіти. А діти, як вважатиметься, тісно зв’язують сім’ї, тому-то бездітні швидше розлучаються: діти – це спільне для обох благо, а спільне благо об’єднує.

Питання, як належить жити чоловікові з дружиною і взагалі другові з другом, очевидно, нічим не відрізняється від питання, як їм жити справедливо: неоднакове ж бо справедливе у відносинах друга з другом, з чужим, із товаришем, або шкільним приятелем.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*