Арістотель: Роздуми про дружбу з «Нікомахової етики».

© М.М. МАХНІЙ ПСИХОЛОГІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ. — К.: Blox.ua, 2010

Арістотель: Роздуми про дружбу з «Нікомахової етики«

У праці «Никомахова етика» Арістотель подає перший цілісний нарис теорії дружби як самостійних етичних взаємин, які не співпадають з іншими видами соціальних зв’язків і емоційних прив’язанностей. Він розглядає дружбу як специфічно людський факт, пояснення і мету якого слід шукати без звернення до законів природи або до трансцендентного Блага, що виходить за рамки емпіричного існування. Інакше кажучи, Арістотель піддає дружбу не тільки філософсько-етичному, але і психологічному аналізу.

Дружба, по Арістотелю, найбільша соціальна і особистісна цінність, «найнеобхідніше для життя».

Арістотель підходить до визначення дружби одночасно з декількох сторін.

По-перше, залежно від типу партнера він розрізняє відносини батьківські, братські, споріднені, подружні, сусідські, політичні, товариські, еротичні і засновані на гостинності. Така класифікація об’єктивна, але разом з тим містить вказівку на специфіку пов’язаних з даними відносинами емоційних переживань.

По-друге, філософ розмежовує рівні відносини і стосунки, засновані на соціальній або етичній перевазі одного партнера над іншим.

По-третє, він диференціює характер почуттів, що переживаються людиною, розрізняючи спокійну дружелюбність, і приязнь взагалі, індивідуалізовані дружні відчуття і пристрасну любов, потяг.

По-четверте, Арістотель, класифікує мотиви створення і підтримки дружніх взаємин: утилітарна дружба – заради користі, вигоди; гедоністична дружба – заради задоволення, приємності; досконала дружба, в якій ці мотиви підпорядковані безкорисливій любові до друга як такого.

Виокремлюючі названі «види дружби», Арістотель, проте, сумнівається, що у цих «видів» є загальний «рід». «Дружба» як родове поняття у нього співпадає з досконалою «дружбою добродійних», суміщаючи в собі все те, що є в інших «видах» дружби: благо, благо для іншого, задоволення, задоволення для іншого. Досконала дружба є безкорисливою і не знає розмежування експресивних і інструментальних цінностей.

У розумінні Арістотеля, дружба не є ні традиційним соціальним інститутом, ні різновидом обачливого товариства, ні проявом еротичного потягу, ні абстрактною чеснотою, а самостійним високоіндивідуалізованим міжособистісним ставленням.

…Дійсно, ніхто не вибере життя без друзів, навіть маючи всі інші блага: вважають же ж, що навіть у багатіїв і в тих, хто має посади начальників і владарювання надзвичайно велика потреба в друзях: яка ж бо користь від такого достатку, коли відібрана можливість благодіяння, яке виявляється переважно щодо друзів, і це особливо похвально? А як оборонити і врятувати свій достаток без друзів? – Адже чим воно більше, тим і вразливіше. Та й у бідності і в іншому нещасті тільки друзі здаються пристановищем . Друзі потрібні молодим, щоб уникати помилок, і старим, щоб піклувалися про них і при нестатках через немічність допомагали їм чинити добре; а в розквіті літ вони потрібні для прекрасних вчинків «двом, котрі разом ідуть», бо разом люди здібніші і до розуміння, і до дії.

Схоже на те, що в породжувачі дружба до породженого присутня від природи, так само як у породженому – до породжувача, причому не тільки в людей, але й у птахів, і в більшості з тварин, і в істот одного походження – один до одного, а особливо в людей, недаремно ми хвалимо людинолюбних. Як близька і дружня людині всяка людина, можна побачити під час поневірянь. Дружба, очевидно, скріпляє й держави, і законодавці більше піклуються про дружбу, ніж про справедливість, бо згода – це, здається, щось подібне до дружби, до згоди ж і прагнуть найбільше законодавці і від незгоди, як від ворожнечі, охороняють державу. І коли громадяни дружні, вони не мають потреби в справедливості, тоді як, будучи справедливими, вони все ж мають потребу ще й у дружбі; із справедливих же взаємин найбільш справедливим вважається дружнє.

Дружба – це не тільки щось необхідне, але і щось етично прекрасне, адже ми вихваляємо дружелюбних, а мати багато друзів ми схвалюємо, і вважається це однією з етично прекрасних якостей. До того ж деякі думають, що чеснотливі мужі і дружні – це одне й те ж.

Про дружбу сперечаються немало. Одні вважають її якоюсь схожістю і схожих людей – друзями, і звідси приказки: «Подібне до подібного…» і «Ворон до ворона…» і тому подібні. Інші ж стверджують протилежне: «Усі гончарі – суперники один одному». Для цього ж самого підшукують пояснення вище і природно-науковіше, так Еврипід говорить: «Прагне дощу висохла земля, а повне дощу небо величне, прагне впасти на землю»; і Геракліт: «Протилежне сходиться», «З відмінностей найпрекрасніша гармонія» і «Все з розбрату народжується»; але цим думкам протистоять інші, серед них і Емпедоклова, а саме: «Подібне прагне до подібного».

Таким чином, ми облишимо ті спірні питання, що належать до природознавства (адже це не властиво справжньому дослідженню), а все те, що стосується людини і зачіпає вдачі та пристрасті, це ми уважно дослідимо, наприклад: чи в усіх буває дружба, а чи ницим неможливо бути друзями, а також чи один існує вид дружби, чи більше. Ті, хто думають, що один вид, оскільки дружба дозволяє більше й менше, повірили в це без достатніх на те доказів, бо більше й менше має і різне на вигляд також. Але про це було сказано раніше.

Коли ми будемо знати предмет дружньої приязні то, можливо, проясняться й ці питання. Адже вважається, що не все викликає дружбу, але тільки предмет дружньої приязні, а це благо, чи те, що приносить задоволення, чи корисне. Щоправда, можна подумати, наче б то корисним є те, завдяки чому виникає певне благо або задоволення, так що предметами дружньої приязні виявляться лише властиве благо і задоволення-як цілі. А в такому випадку, до чого відчувають дружбу: до блага властивого, чи до блага для самих себе? Адже іноді ці речі не узгоджуються. Так само й із задоволенням. Вважається ж бо, що всякий відчуває дружбу до блага для самого себе, і, хоч благо є предметом дружньої приязні в безвідносному значенні, для кожного благом є благо для нього, а дружбу кожний відчуває не до сущого для нього благом, але до уявного. Різниці тут ніякої немає: предметом дружньої приязні буде те, що здається приємним.

Є три підстави для дружньої приязні, але про дружнє почуття до неживих предметів не говорять як про «дружбу», тому що тут неможливе ні дружнє почуття у відповідь, ні бажання іншому блага (напевно, смішно бажати блага винові, але якщо й так, то це побажання йому збереження, щоб мати його самому); тим часом кажуть: другові треба бажати властивих благ задля нього самого. Тих, що бажають властивих благ саме таким чином називають доброзичливими, якщо те ж саме бажання не виникає і в іншої сторони, тому що при взаємній доброзичливості виникає дружба. Можливо, потрібно уточнити: «при не прихованій доброзичливості»? Багато ж бо бувають доброзичливими до тих, кого не бачили, вважаючи їх добрими людьми або корисними; і те ж саме може почувати один із таких людей до даної людини. Тоді ці люди виявляються доброзичливими один до одного, але як назвати їх друзями, якщо для них таємниця, як ставляться до ним самих? Отже щоб бути друзями, треба мати доброзичливість один до одного і бажати один одному благ властивих, причому так, щоб це не залишалося в таємниці, і по якійсь одній із названих вище підстав.

Ці підстави для виникнення дружби відмінні один від одного по виду, а значить, розрізняються і дружні почуття і вияви дружби.

Існують, таким чином, три види дружби – по числу предметів дружньої приязні; у кожному випадку є дружнє почуття у відповідь, не таємне; а люди, які відчувають один до одного дружбу, бажають один одному благ властивих остільки, оскільки відчувають дружбу. Тому ті, що відчувають один до одного дружбу за корисність, відчувають її не до самих по собі друзів, а остільки, оскільки отримують один від одного певне благо. Так і ті, що відчувають дружбу через задоволення; наприклад, вони захоплюються дотепними не як такими, а тому, що вони приносять їм задоволення.

Отже, хто відчуває дружбу за корисність, той любить за блага для них самих, і хто за задоволення – за задоволення для них самих, але не за те, чим є людина, до якої відчувають дружбу, а за те, що вона корисна або приносить задоволення. Таким чином, це вияви дружби тільки привхідним чином, бо не тим, що він саме такий, який є, викликає дружбу до себе той, до кого він її відчуває, але в одному випадку тим, що він приносить яке-небудь благо, а в іншому – через задоволення.

Звичайно, така дружба легко розривається, оскільки сторони не постійні в приязні один до одного. Дійсно, коли вони більше не знаходять один в одному ні задоволення, ні користі, вони перестають і відчувати дружбу. Тим часом корисність не є постійною, але щоразу полягає в іншому. Таким чином, із знищенням підстави для дружби розривається і сама дружба як така, що існує з огляду на задоволення і користь.

Вважається, що така дружба буває в основному між літніми (люди такого віку домагаються, звичайно, не задоволень, а допомоги); а серед людей у розквіті літ і серед молоді – у тих, хто домагається вигоди. Такі друзі, до речі сказати, зовсім не обов’язково ведуть життя спільно, адже іноді вони навіть приносять один одному незадоволення; і, зрозуміло, вони не потребують відповідного спілкування, крім тих випадків, коли надають підтримку: ці ж бо друзі приносять задоволення настільки, скільки мають надій на отримання блага один від одного. До цієї дружби прираховують і гостинність.

А поміж молодих дружба, як прийнято вважати, існує задля задоволення, бо молоді живуть по пристрасті, і найбільше домагаються задоволень для себе і в дану мить. Із зміною віку і задоволення стають іншими. Ось чому молоді і стають швидко друзями, і швидко перестають ними бути: адже дружба змінюється разом з тим, що приносить задоволення, а в такого задоволення зміна наступає швидко. Та й влюбливі молоді, адже любовна дружба головним чином підвладна пристрасті і рухома задоволенням. Недаремно молоді легко починають відчувати дружбу і швидко перестають, змінюючись часто впродовж одного дня. Але вони бажають провести дні разом і жити спільно, бо так вони отримують те, що для них і відповідає дружбі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*