Арістотель про фізіогноміку

© М.М. МАХНІЙ ПСИХОЛОГІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ. — К.: Blox.ua, 2010

Арістотель про фізіогноміку

Своє вчення про співвідношення форми і матерії Арістотель послідовно провів, розглядаючи фізіогномічні проблеми психології. Арістотель визначає фізіогноміку як розпізнавання природних душевних властивостей і розпізнавання всіх набутих влас­тивостей, які впливають на міміку і пантоміміку людини. Кваліфікувавши фізіогноміку як науку про ознаки, Арістотель вказує на такі їхні роди: тілесні рухи, конституція, колір, вираз обличчя, волохатість, голос, м’язистість, а також загальний вигляд тіла. Виходячи з єдності усіх цих ознак, Арістотель встановлює фізіономічні риси мужніх і боязких, здібних і тупих, безсоромних і скромних, добродушних і похмурих, спотворених і суворих, гнівливих і лагідних, лукавих і легкодухих тощо.

Можливості фізіогноміки Арістотель бачить в тому, що душа і тіло в живій істоті органічно поєднані між собою. «… Душа залежить від тіла і не залишається сама по собі нерухомою при змінах тіла, це зовсім очевидно при сп’янінні і хворобах: душа при цьому виявляється дуже зміненою під впливом афектів тіла. І навпаки, стає зрозумілим, що тіло співпереживає станам душі, що має вияв у коханні, страху, горі і задоволенні… Тіло і душа злиті таким чином, що стають взаємною причиною більшості станів: насправді, ніхто ніколи не бачив живої істоти, яка мала б вигляд одної істоти, а душу іншої, але завжди вона має чиє тіло, того й душу, відтак необхідно зробити висновок, що певному тілу властива певна душа. Нарешті, і не тільки про людину, а й про інших живих істот можуть судити знавці про кожну на основі зовнішнього вигляду: і любителі коней, і любителі собак. Якщо ж у них виходить правильно (а в них завжди виходить правильно), то можлива і фізіогноміка людини«.

За Арістотелем, душа і тіло переживають однакові стани разом. Змінений стан душі змінює стан тіла. Зміна у станах тіла призводить до змін у стані душі. Коли душа засмучується або радіє, то видно, що засмучені пригнічені, а радісні збуджені фізіогномічно. Коли душа вже вивільнилася від певного стану, а відповідний стан тіла ще триває, то і в такому випадку душа і тіло впливатимуть на переживання одне одного, хоч їхній стан і різний. Це стає очевидним із такого спостереження: божевілля кваліфікується як стан душі, але лікарі, очистивши тіло ліками та певною дієтою, звільняють душу від божевілля. Завдяки зціленню душі водночас і тіло звільняється від хворобливого стану. Оскільки вони звільняються разом, можна встановити їхню взаємну залежність. Не викликає сумніву у Арістотеля і те, що певні душевні якості викликають відповідні стани тіла.

Для визначення ідеального фізіогномічного типу Арістотель звер­тається до ідеї загальної фізичної співмірності (пропорційності). Люди, позбавлені такого роду фізичної досконалості, здатні на все, вони злі, підступні. Навпаки, фізіогномічно гармонійно розвинені виявляються переважно відвертими і мужніми. У справі виховання позитивного типу Арістотель звертає увагу на необхідність належного виховання з урахуванням природних задатків.

Головний фізіогномічний роз­поділ людей Арістотель пов’язує з чоловічим і жіночим типами і вважає його найдосконалішим. Чоловічому типу він надає перевагу. В аналізі типів головну увагу звернуто на очі, чоло, голову, обличчя. Менш важливі фізіогномічні ознаки – груди й плечі, далі йдуть гомілки і ноги. Живіт в цьому плані – найслабкіше місце. Головні фізіогномічні ознаки Арістотель пов’язує з тими частинами людського тіла, які мають найбільший стосунок до душевної діяльності.

Трактат «Фізіогноміка» є одним з найпсихологічніших творів Арістотеля, в якому автор виходить за межі чисто категоріального вивчення психіки людини і виявляє велику спостережливість психолога.

 

Афоризми від Арістотеля:

Багато чого може трапитись поміж чашею вина і губами.

Бог вільний від чесноти і від пороку.

Вдячність швидко старіється.

Видатна душа не позбавлена божевілля.

Є люди настільки скупі, немов вони збираються жити вічно, і настільки марнотратні, немов вони збираються вмерти завтра.

Щедрий той, хто дає людям потрібне у потрібний їм час.

Життя вимагає руху.

З-поміж усіх тварин тільки людина здатна сміятися.

Із усього невідомого, час – найневідоміше.

Людина поза суспільством — або Бог, або звір.

Між людиною освіченою і неосвіченою така сама різниця, як між живою і мертвою.

Мудрість — найточніша із наук.

Мистецтво частково закінчує те, що природа не може створити, а частково й повторює її.

Краще виконати досконало невелику частину справи, ніж зробити погано вдесятеро більше.

Навіть відоме відоме небагатьом.

Нам добре інколи, Богові – завжди.

Не здатний на каяття невиліковний.

У кого є друзі, у того немає друга.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*