«Дхаммапада»: так говорив Гаутама Будда. Вибрані афоризми

© М.М. МАХНІЙ ПСИХОЛОГІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ. — К.: Blox.ua, 2010

«Дхаммапада»: так говорив Гаутама Будда. Вибрані афоризми

Перше всіх явищ іде думка, вона – їх найвизначніша частка, з неї вони складаються. За тим, хто говорить або робить із нечистою думкою, іде страждання, наче колесо за копитом бика.

Перше всіх явищ іде думка, вона – їх найвизначніша частка, з неї вони складаються. За тим, хто говорить або робить із відчищеною думкою, іде щастя, наче невідступна тінь.

Він скривдив мене, побив мене, переміг мене, обібрав мене”. Хто плекає такі судження – у тих не вгамовується ненависть.

Він скривдив мене, побив мене, переміг мене, обібрав мене”. Хто не плекає такі судження – у тих угамовується ненависть.

Адже ніколи в цьому світі ненависті не долаються зненавистями, натомість відсутністю зненавистей долаються вони. Ось одвічна дхамма.

Хто живе, позираючи на приємне, з непідвладними почуттями, ненажерливий, млявий та недолугий – такого Мара побиває, наче вітертрухляве дерево.

Хто живе, позираючи на неприємне, з підвладними почуттями, помірний в їжі, впевнений та з непохитною потугою – такого Мара побиває не більше, ніж вітер – скелясту гору.

Як дощ просотується до хати з поганою стріхою, так пристрасть просотується до погано розвиненого розуму.

Як дощ не просотується до хати з доброю стріхою, так пристрасть не просотується до добре розвиненого розуму.

У цьому світі журиться він, і в тому – журиться. В обох світах злочинець журиться. Він журиться й побивається, споглядаючи свої ниці вчинки.

У цьому світі радіє він, і в тому – радіє. В обох світах доброчинний радіє. Він радіє не нарадіється, споглядаючи свої добрі вчинки.

Не віддавайтеся ні запамороченню, ні насолоді любовних стосунків. Незапаморочений, зосереджений, справді, знаходить велике щастя.

Коли освічений незапамороченням відкидає запаморочення, він, сягнувши вершини мудрості, безжурний поглядає на зажурену юрбу, як розумний з гори — на дурнів унизу.

Тремтливий, непевний розум, який важко стерегти, важко удержувати, мудрець випрямляє, наче лучник стрілу.

Неначе риба, яку витягли з її водяної оселі та кинули на суходіл, тремтить цей розум, аби втекти з царства Мари.

Добре приборкати розум, ледь підвладний, швидкий, що тиняється, де забажається. Стриманий розум приносить щастя.

О, мудреці, оберігайте розум, ледь видний, ледь вловимий, що тиняється, де забажається. Захищений розум приносить щастя.

Хто вгамує розум, що мешкає у печері, далекосяжний, самотній, безтілесний — ті будуть звільнені від кайданів Мари.

Чий розум нестійкий, хто не знає справжньої дхамми, чий спокій хисткий – у того мудрість не стає доконаною.

Чий розум не просякнутий бажаннями, чий задум неспантеличений, хто відкинув добро та зло, несплячий — для того немає страху.

Збагнувши, що це тіло — наче глек, зміцнивши свій розум наче місто, атакуйте Мару зброєю мудрості. Слід захищати звойоване, бути безпристрасним.

Що не зробив би ворог ворогові, чи ненависник ненависникові – хибно спрямований розум здатен зробити йому ще гірше.

Що не зробили б мати, батько чи якісь інші родичі – вірно спрямований розум здатен зробити ще краще.

Як бджола, назбиравши нектару, полишає квітку, не ушкодивши ані її вигляду, ані запаху — так і мудрецю слід проходити селом.

Не на вади інших, не на те, що зроблено чи не зроблено ними, слід поглядати, а лише на те, що зроблено чи не зроблено самим собою.

Наче чудова квітка забарвлена, але позбавлена пахощів безплідним є добре сказане слово того, хто не чинить відповідно.

Дурень, що знає про свою дурість, завдяки цьому — як освічений. Той же дурень, що пишається вченістю, справді, зветься: “Дурень!”.

Якщо дурень залишається біля освіченого навіть усе життя, він розуміє дхамму не краще, ніж ложка – смак супу.

Якщо вдумливий залишається біля освіченого бодай на мить, він одразу розуміє дхамму, мов язик – смак супу.

Не слід знатися з поганими друзями, не слід знатися з мужами підлими. Знайтеся з доброчесними друзями, знайтеся з мужами благородними.

Якби хтось тисячу разів у битвах переміг тисячу людей, а інший переміг би самого себе – він і є найбільшим переможцем у битві.

У того, хто постійно висловлює повагу чеснотливим, ушановує гідних, зростають чотири речі: літа, врода, щастя, сила.

Краще прожити один день життя чеснотливим і зосередженим, аніж сто років — розбещеним і незібраним.

Краще прожити один день життя проникливим і зосередженим, аніж сто років – недоумкуватим і незібраним.

Краще прожити один день життя заповзятливим, із незламною потугою, аніж сто років – млявим і недолугим.

Не легковажте злом: “Воно не прийде до мене”. Від падання крапель і горщик наповнюється водою. Дурень наповнюється злом, назбируючи його хоч і мало помалу.

Не легковажте добром: “Воно не прийде до мене”. Від падання крапель і горщик наповнюється водою. Розумний наповнюється добром, назбируючи його хоч і мало помалу.

Злочинів слід уникати, як купець із невеликим караваном і великими грішми – страхітливого шляху, як людина, що бажає жити – отрути.

До того, хто звинувачує невинну людину, мужа впевненого й незаплямованого – саме до такого дурня повертається зло, ніби дрібний пил, розвіяний проти вітру.

Усі тремтять перед насильством, усі жахаються смерті. Приклавши це до себе – не вбивай сам, не примушуй інших.

Хто б`є палкою істот, що воліють щастя, пошукуючи щастя собі, по смерті він не одержить щастя.

Не кажи нічого грубого, адже ті, з ким ти так говорив, можуть відповісти на це. Адже грубощі – болісні, за це можуть наздогнати відплати.

Як пастух ґирлигою виганяє корів на пашу, так старість і смерть поганяють життя живих істот.

Хто б`є палкою беззахисних, беззбройних, той швидко приходить до одного з десяти станів. Його може спіткати пекучий біль, пограбування та тілесне ушкодження, або ж важка хвороба, божевілля, або лихо від царя і жорстокий наклеп, або втрата рідних, або майнові збитки, також його будинки спалює жаристий вогонь. Після розпаду його тіла він, недоумкуватий, народжується у пеклі.

Ані вештання голим, ані сплутане волосся, ані бруд, ані піст, ані спання на сирій землі, ані пил і піт, ані прагнення сидіти навпочіпки не очищують смертного, що не позбувся сумніву.

Спочатку, слід самому утвердитися в належному, а опісля напучувати іншого. Освіченому не слід бруднитися.

Якби він сам чинив так, як навчає іншого! Добре стриманий, звичайно, стримає іншого. Справді, важко стримувати себе.

Нескоєння всілякого зла, накопичення добра, вичищення власного розуму – ось учення Пробуджених.

Перемога породжує ненависть — болісно жити переможеному. Спокійний живе щасливо, полишивши перемогу й поразку.

Немає вогню, такого як пристрасть. Немає нещастя, такого як гнів. Немає страждання, такого, як кхандхи. Немає щастя, вищого за спокій.

Скуштувавши смак самотності та смак спокою, стаєш вільним від болю, від зла, покріплюючись смаком блаженства дхамми.

Добре побачення зі шляхетними, спільність з ними завжди щаслива. Ніколи не бачачи дурнів, також будеш щасливим.

Адже хто ходить до товариства дурнів, мучиться протягом довгого часу. Товариство дурнів, як недругів – завжди болісне, а товариство мудрого, щасливе, немов зустріч рідні.

Отже: за розумним, і проникливим, і багатовченим, терплячим, ревним, і шляхетним, за таким правдивим, мудрим мужем слід іти, як місяць іде за шляхом зірок.

Хто береться до того, чого йому не варто прагнути, та не прагне того, до чого слід удаватися, хто, відкинувши благо, хапається за миле – той заздрить вимогливим до себе.

Приязнь породжує журбу, приязнь породжує страх. Вільний від приязні не має журби, звідки взятись страху?

Кохання породжує журбу, кохання породжує страх. Вільний від кохання не має журби, звідки взятись страху?

Любов породжує журбу, любов породжує страх. Вільний від любові не має журби, звідки взятись страху?

Насолода породжує журбу, насолода породжує страх. Вільний від насолоди не має журби, звідки взятись страху?

Жадання породжує журбу, жадання породжує страх. Вільний від жадання не має журби, звідки взятись страху?

Україномовній переклад Максима Копаниці

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*