Конфуцій : «Лунь юй». Уривки

© Махній М.М., 2009

Конфуцій : «Лунь юй». Уривки

Кун Фуцзи сказав: Переймайся не тим, що люди тебе не знають, а тим, що ти не знаєш людей.

За природою своєю всі люди схожі; виховання та набуті звички роблять їх різними…Лише найрозумніші та найдурніші не різняться між: собою, бо не змінюються.

У справі виховання не можна встановлювати різких відмінностей між: людьми.

Кун Фуцзи спитав:

Ю, чи чув ти про шість людських вад, про які мовиться у шести фразах?… Сідай, я розповім:

Любити людинолюбство і не любити навчання. Вада в тому, що це веде до тупості.

Любити мудрість і не любити навчання. Це призводить до саморозпорошення.

Любити правдивість і не вчитися. Ця вада призводить до того, що правда йде на шкоду самому собі.

Любити прямоту і не вчитися. Це призводить до грубості.

Любити мужність і не любити навчання прямий шлях до розпалення заворушень.

Любити твердість і не навчатися. Вада в тому, що це призводить до впертості..

Цзи-гун спитав:

Чи відчуває благородний чоловік огиду до чого-небудь?

Кун Фуцзи відповів:

Відчуває. Йому відразливі ті, котрі погано говорять про людей, знаходячись внизу, зводять наклепи на тих, хто над ними. Йому відразливі сміливці, які не дотримуються ритуалу, сповнені рішучості, але бездумні в діях.

А чи відчуваєте Ви огиду до когось?

Цзи-гун відповів:

Огидні ті, хто вважає за мудрість повторення чужих думок, хто думає, що чинити опір це сміливість, а розкривати чужі таємниці правдивість.

Кун Фуцзи сказав:

Важко мати справу лише з жінками та нікчемними людьми. Коли з ними зближуєшся, вони перестають бути слухняними, коли віддаляєшся від них, неминуче відчуваєш ненависть з їхнього боку.

Благородна людина боїться трьох речей: повеління неба, великих людей і слів досконало мудрих. Низька людина не усвідомлює повелінь неба і не боїться його, зневажає великих людей, залишає поза увагою слова мудреця.

Не знаючи волі, не стати благородним. Не знаючи ритуалу, не утвердити себе в суспільстві. Не відаючи, що люди кажуть, не пізнати людей.

Благородна людина до всього ставиться згідно з обов’язком; діє за ритуалом, у словах стримана, у вчинках правдива… її непокоїть те, що вона не має здібностей, а не те, що інші про неї знають… Вона засмучена тим, що після смерті можуть не згадати її імені… Благородна людина ставить вимоги перед собою, низька перед іншими… Тримає себе стримано, але не вступає в суперечки, вміє бути в злагоді, але не у змові з іншими…

Цзи-гун спитав:

Чи можна ціле життя керуватись одним словом?

Кун Фуцзи відповів:

Це слово взаємність. Не роби іншим того, чого не бажаєш собі.

Люди з різними принципами не можуть знайти спільної мови.

У благородної людини три моральних принципи, але я не можу їх здійснити. Несучи в собі людино­любство, вона не сумує; будучи мудрою, вона не піддається сумнівам; будучи сміливою, вона не знає страху…

Редакція україномовного перекладу Григорія Волинки

Микола Рєріх «КОНФУЦІЙ»

Конфуцій застерігав, що при всій своїй близькості за природою люди все ж залишаються неоднаковими у процесі навчання та засвоєння знань. Учителям категорично забороняв чотири речі: не вдава­тися до порожніх роздумів, не бути категоричними у своїх судженнях, не проявляти впертості й не думати про себе особисто. «Знаючи що-небудь, вважай, що знаєш; не знаєш, вважай, що не знаєш» – головне правило у навчанні і стосовно знання.

Вчені-конфуціанці ґрунтовно розробляли співвідношення природженого й набутого у людській психіці та способи самовдосконалення, намагалися знайти правильний шлях індивідуальної поведінки, щоб вона узгоджувалася з суспільними нормами. Вищий етичний принцип поведінки вони пов’язували з ученням Конфуція про «золоту середину»: в юності, коли організм ще не зміцнів, слід уникати любовних втіх; у зрілості, коли з’являються сили, слід уникати бійок; у старості, коли організм слабшає, слід переборювати жадібність.

Послідовники конфуціанства мали виробити в собі такі чесноти як обережність, милосердя, сміливість, самоповагу, широту поглядів, вірність, старанність, справедливість.

Коли людина досягала свого вищого стану поведінки, вона розкривала найглибші шари своєї душі. Це здійснювалося на основі щирості і пов’язаних з нею вчинків.

Суперечність конфуціанської психології, основаної на вченні про дао, полягає в тому, що дао не можна виразити адекватно будь-яким феноменом. Це дає підстави для мислителів розвивати ідеї про невідповідність суті і явища, про їхню протилежність, що поступово переростає в ідеї песимізму і трагічності людського життя. Марність людських зусиль здійснити щасливо повний життєвий шлях від народження до смерті походить від цієї суперечності дао. Але цей скепсис позитивно виражається в ідеї взаємного співчування, що вимагає від людини вчинкової активності.

Висловлювання про ідеали мають втілитись у вчинках людини, стати правилом для її поведінки. Коли за висловлюваннями не йдуть вчинки і не здійснюються певні ідеали, тоді й найкращі висловлювання є порожнім базіканням.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*