Фаталізм: Доля і Талан

© М.М. МАХНІЙ ПСИХОЛОГІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ. — К.: Blox.ua, 2010

Фаталізм: Доля і Талан

Як бачимо, міфологічний світогляд різних народів окреслює душу як силу, що цілковито визначає життя людини. За цих умов людина відчуває себе ланкою в ланцюзі непідвладних їй значень, що породжує фаталізм (від лат. «fatalis» – наперед визначений долею) – усвідомлення певної власної безпорадності. Поширюється віра в панування над людиною невідворотних сил долі. Згідно з фаталізмом занадто багато в житті людини залежало від випадковості, дії невідомих сил.

В українському фольклорі є чимало міфологічних легенд про Долю як втілене співіснування людини. Доля сприяє більшому чи меншому статку свого двійника-людини. Вона дбає про людину, допомагає їй у всьому, жаліє її, завжди захищає її інтереси, навіть тоді, коли сама вона відпочиває або «п’є та гуляє». Якщо хворий почує вночі, що його хтось під вікном називає на ім’я, то це означає, що до нього прийшла його Доля і принесла здоров’я.

Доля сама не шукає людини, а от людина мусить постаратися знайти її й оволодіти нею. Найчастіше вона може зробити це не інакше, як заволодівши попередньо чиєюсь чужою Долею, котра й відкриє, як то можна оволодіти своєю Долею. Хто відшукає свою Долю, тому в усьому таланить, і той швидко багатіє; а хто не знайде Долі б’ється, як риба об лід, і нічого з його починань не виходить.

Долю людини можна відтрутити від неї чарами, загнати в пустирища й болота; а людина, позбавлена свого охоронця, зовсім опускається. Пасивне ставлення Долі до людини, якою вона опікується, найчастіше залежить від розбіжності занять людини з тією справою, яка до душі Долі; іноді ж це зумовлюється самою природою Долі.

За зовнішністю своєю Доля уявлялась то в образі жінки різного вигляду, то в образі незнайомця, панича, то в усьому цілковито схожою на опікувану нею людину, причому, згідно з характером активним чи пасивним, українські оповіді наділяють Долю відповідними ознаками й символами — діловитістю, береж­ливістю, турботливістю – і навпаки: пасивна Доля – «заспана, запухла, обтріпана, неряшниця, ненажерлива, валяється гола під колодою» і т. ін.

Подекуди на Україні Долю називали ще Таланом, і при цьому казали, що неодмінно в кожної людини є свій Талан. У декого Талан «невсипучий», працює непокладаючи рук, не спить ні хвилини. В кого такий Талан, тій людині добре: Талан її пильнує, а сама вона собі розкошує. Та як тільки Талан засне, тоді людині доводиться дуже важко: як вона не працює, а все нема користі.

Грецька міфологія називала долю мойрою, яка плете нитку життя кожній людині настільки міцну, що її не може розірвати сам Зевс. Індуїзм і буддизм використовують для цього вчення про карму – закон перевтілення душ. Якщо людині зараз погано, то це означає, що її душа в минулому втіленні поводила себе непристойно і нині змушена терпіти кару. Іслам говорить про спасителя Махді, який прийде у світ і винагородить кожного за його заслуги. До пришестя Махді світ приречений скніти у злі, стражданнях. Християнство для пояснення історичної долі людства використовує концепцію проесхатології – здійснення пророцьких очікувань пришестя Христа, Армагеддону – всесвітньої війни Бога з дияволом тощо.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*